Ляличи. Аллея перед дворцом. Фото-тинто-гравюра нач. XX в.

Постановлениє козацькоi ради села Лялич Суражського повiту.

«1917 року 25 червня, ми, подписавшиi це постановленє, малоросiйськиi козаки села Лялич, зiбравшись на свою сильску раду i прослухавши унiверсал Украiнськоi Центральноi Ради, прочитаний нам попом-украiнцем о. Шираєм, обмiркували своє життє i отношенє до Украiни.

Ми, козаки с. Лялич, потомки тих славних запорожцiв Стародубського полку, котрi жили в цим краю I защищали нашу рiдну Украiну вiд ворогiв. Сини наши воюють на хронтi, а як почули, шо наша рiдна Украiна кличе своiх дiток, зараз оснували своi украiнськi полки i пишут нам, щоб i ми йшли на защиту Украiни. Хоч ми, прожившi довго пiд игом польским i русским, забули рiдну мову, но серце наше нiколи не забувало рiдноi Украiни. <…>

Як прослухали унiверсал Украiнськоi Центральноi Ради, ми в ту ж годину постановили: 1) прохати Украiньску Центральну Раду не кидать нас сиротами кацапськiй (нрзбр.) i принять зо всiм скарбом I землею до рiдноi нам украiнськоi семьi; 2) сполнять усi прикази Украiньскоi Центральноi Ради, котрi просити посылати для об’явки; <…>

Черниговская земская газета. – 1917. – 27 (14) июл. (№53).